Шлюбний договір

Коли чоловік і жінка планують одружитись, питання поділу майна обговорювати не дуже хочеться. Це зрозуміло, тому що ніхто не заходить в шлюб з думкою про майбутнє розлучення. Але шлюбний договір оформлюють не тому, що люди не довіряють одне одному. Він потрібен для того, щоб обидві сторони розуміли, кому належить майно і що буде з ним, якщо обставини в сім’ї зміняться.

Ось для прикладу, батьки дружини дають гроші на перший внесок за квартиру. Кредит оформлюють на чоловіка, а нерухомість купують вже після весілля. Поки подружжя живе разом, всім зрозуміло, звідки взялись гроші. А якщо через п’ять років вони вирішать розлучитись, дружині доведеться доводити, що кошти дали саме її батьки і це не був подарунок чоловіку.

Це питання можна було вирішити раніше, якби подружжя одразу визначило умови шлюбного договору.

Шлюбний договір — це домовленість між чоловіком і дружиною про майно, гроші та їхні фінансові обов’язки. Шлюбний контракт — це фактично інша назва цього документа. Інколи люди ще використовують назву «шлюбна угода», але Сімейний кодекс України використовує поняття шлюбного договору.

Шлюбний договір регулює не особисті відносини в сім’ї, а саме майнові. Не можна написати, що дружина повинна займатись домашніми справами, а чоловік зобов’язаний проводити всі вихідні з сім’єю. Такі умови не мають відношення до майна.

А ось визначити, кому належатиме квартира, автомобіль або дохід від бізнесу, можна. Так само шлюбним договором регулюються питання виплати кредитів, сімейних витрат, користування житлом та утримання одного з подружжя.

Уявімо іншу ситуацію. До весілля чоловік придбав квартиру, тому вона є його особистою власністю. Після реєстрації шлюбу дружина вкладає свої гроші в ремонт, купує меблі та побутову техніку. Через декілька років вони розлучаються. Квартира залишається чоловіку, а дружина тепер повинна підтвердити всі свої витрати.

Знайти чеки за декілька років не завжди можливо. Частина будівельних робіт могла оплачуватись готівкою, а техніку взагалі могли купувати з картки чоловіка. Виходить, що гроші дружина вкладала, але довести їх розмір уже складно.

У шлюбному договорі можна було визначити, яку компенсацію вона отримає та коли чоловік повинен її виплатити. І тут важливо не просто написати, що дружина має право на компенсацію. Потрібно вказати конкретну суму або пояснити, як вона буде розраховуватись.

Шлюбний договір може бути укладений ще до весілля, але після того, як чоловік і жінка подали заяву про реєстрацію шлюбу. Діяти він почне з дня офіційної реєстрації шлюбу.

Якщо люди вже одружені, вони також можуть оформити договір. Не обов’язково робити це відразу після весілля. Часто така необхідність виникає пізніше, коли подружжя купує нерухомість, бере кредит або хтось із них починає займатись бізнесом.

Шлюбний контракт укладається письмово та обов’язково посвідчується нотаріусом. Самостійно написати домовленості на папері та поставити підписи недостатньо. Така форма шлюбного договору не відповідає вимогам закону.

Але і йти до нотаріуса з першим шлюбним договором, приклад якого знайшли в інтернеті, також не кращий варіант.

В шаблоні може бути написано, що все придбане майно належить тому, на кого воно оформлене. Спочатку ця умова здається нормальною. Потім народжується дитина, дружина перестає працювати, а чоловік оформлює на себе квартиру, автомобіль та інше майно. У випадку розлучення вже виявиться, що готовий приклад захищає тільки одну сторону.

Тому порядок укладання шлюбного договору починається з розбору майна та самої ситуації. Потрібно зрозуміти, що вже є у чоловіка і дружини, що вони планують купувати, чи є кредити та за чиї кошти буде придбаватись майно. Тільки після цього можна готувати зміст шлюбного договору.

Так, але чоловік і дружина повинні погодитись зі змінами. Просто дописати нову умову у своєму примірнику не можна. Зміни оформлюються письмово і також посвідчуються нотаріусом.

Розірвання шлюбного договору можливе і через суд, якщо для цього дійсно є передбачені законом підстави. При цьому не потрібно думати, що після розлучення договір автоматично перестає діяти.

Наприклад, сторони записали, що після розірвання шлюбу чоловік виплачує дружині компенсацію. Зрозуміло, що ця умова повинна виконуватись вже після розлучення.

Судова практика щодо шлюбних договорів показує, що одного пояснення «я не читав» або «не розумів, що підписую» може бути недостатньо. Людині потрібно довести, що її змусили підписати документ, ввели в оману або що договір поставив її у надзвичайно невигідне становище.

Ось чому договір краще нормально перевірити до нотаріуса. Не просто прочитати назви пунктів, а розібрати, що отримає кожна сторона, хто залишиться з кредитами та як ці домовленості будуть виконуватись на практиці.