Трансфертне ціноутворення

Трансферне ціноутворення (ТЦУ) — це процес встановлення цін на товари, послуги або нематеріальні активи при здійсненні операцій між пов’язаними особами, зокрема між компаніями однієї групи. Такий механізм має значний вплив на оподаткування, оскільки дозволяє трансформувати прибутки між юрисдикціями з різними податковими ставками.

У розумінні трансфертного ціноутворення (ТЦУ) в Україні, пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, між якими існує зв'язок, який може впливати на умови або економічні результати їх діяльності. Операції між пов’язаними особами визначаються контрольованими.

Крім того контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

• зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
• господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2, підпункту 39.2.1., пункту 39.2., статті 39 Податкового кодексу України, або які є резидентами цих держав (територій);
• господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2^-1, підпункту 39.2.1., пункту 39.2., статті 39 Податкового кодексу України;
• господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Контрольованими визнаються операції між пов'язаними особами, за умови, що річний обсяг таких операцій перевищує 10 млн грн (без урахування ПДВ), а дохід платника податку перевищує 150 млн грн. До пов’язаних осіб зазвичай відносять компанії, які мають спільне управління або належать до однієї транснаціональної групи.

Платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Обсяг оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування), отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов’язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Якщо ж умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування) платника податку.

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 статті 39 Податкового кодексу України, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Українське законодавство передбачає п’ять основних методів встановлення ринкової ціни:

1. Порівняльна неконтрольована ціна (аналог ринку).
2. Ціна перепродажу.
3. Витрати плюс.
4. Метод чистого прибутку.
5. Метод розподілу прибутку.

Платник податку повинен обрати той метод, який найточніше відображає ринкову вартість товару або послуги.

Компанії, які здійснюють контрольовані операції, зобов’язані щороку подавати звіт про контрольовані операції та мати у наявності документацію з ТЦУ, яка підтверджує обґрунтованість встановлених цін. Звітність повинна бути подана до 1 жовтня року, що настає за звітним.

Невиконання вимог щодо звітності може призвести до значних штрафів: наприклад, за неподання звіту передбачено штраф у розмірі 300 розмірів мінімальної зарплати, а за відсутність документації — 3% суми операцій, але не більше 200 розмірів мінімальної зарплати.

При цьому сплата штрафних санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов’язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

В Україні правила трансферного ціноутворення регулюються Податковим кодексом (розділ III, стаття 39), а також численними підзаконними актами та рекомендаціями Державної податкової служби. Крім того, на практиці обов’язковому застосуванню підлягають настанови організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Основи настанов ОЕСР для трансфертного ціноутворення включають:

• Принцип «витягнутої руки»: основний принцип, за яким визначаються ціни господарських операцій які підпадають під визначення контрольованих.
• Методи трансфертного ціноутворення: опис різних методів, які можуть використовуватися для визначення цін відповідно до принципу «витягнутої руки». До них належать метод порівнянної неконтрольованої ціни (CUP), метод перепродажної ціни (RPM), метод витрат плюс (Cost Plus Method), метод чистої маржі операцій (TNMM) та метод розподілу прибутку (Profit Split Method).
• Документація: вимоги до документації, що забезпечують прозорість та можливість перевірки дотримання принципу «витягнутої руки».
• Нематеріальні активи: рекомендації щодо оцінки та ціноутворення нематеріальних активів у внутрішньогрупових транзакціях.
• Фінансові транзакції: настанови щодо визначення умов фінансових угод, таких як позики та гарантії, між пов’язаними сторонами.

Багато компаній стикаються з труднощами у підготовці звіту та якісної документації, особливо в умовах недостатньої кількості порівняльних даних в українських реаліях. Тож якщо вам потрібна допомога, звертайтесь до Адвокатського Бюро «Сергія Пагера».