У сучасній податковій практиці, кожен платник податків рано чи пізно стикається із завданням довести реальність, проведеної ним господарської операції. Так, кожен платник розраховує, що належне документальне оформлення первинних документів (договорів, накладних, актів, рахунків, виписок, тощо), які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, підтверджують реальність проведених ними господарських операцій.

Однак, «повний порядок» з документами по операції не свідчить про її відповідність самому змісту операції та відповідно про її «реальність».

Слід пам’ятати, що головним доказом реальності господарської операції є зміна змісту активів платника податку! Водночас, коли первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Впродовж останніх двох років, в Україні сформувалась судова практика, яка полишила по собі ряд питань без відповідей. А саме що саме означають зміни в активах? Як довести, що таки зміни відбулись? Як застосувати дане на практиці? Та інше.

Так, наприклад одна з позицій Верховного Суду по зазначеному питанню зазначає: «що за певних інших обставин названі документи (подані платником податків) можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу суб’єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Не дивлячись на успішне проходження платником податків першої та апеляційної інстанції, ВС зазначив про відсутність доказів реальності здійснених Позивачем операцій, всупереч судам попередніх інстанцій, які виходили з того, що подані позивачем первинні документи свідчать про факт вчинення господарської операції, а доводи контролюючого органу про нереальність операції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справ у попередніх інстанціях.

Також, в інших позиціях ВС неодноразово дублює зазначений висновок: «за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об’єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, а податку на додану вартість – до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета».

Виходячи з вищевикладеного, платнику податків необхідно повністю обґрунтувати та підтвердити, наприклад, придбання товарів/послуг не тільки належним чином оформленими первинними документами, ОБОВ’ЯЗКОВО із вказанням посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; прізвища, ім’я, по батькові посадових осіб, які складали рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт, але й доказів підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності Товариства.

Такими документами можуть слугувати звіти, рекомендації, систематичні добірки, довідкові матеріали, тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами та давали можливість встановити, ким виконано роботи (надано послуги), кількість залучених людей до виконання зобов`язань, витрачений час та порядок формування вартості робіт (послуг).

Для успіху у суді треба зосередитися на деталях операції, які на перший погляд нікому не потрібні, однак банальна розповідь (звісно із підтвердженням) про доцільність використання послуг, як за приклад візьму послуги з контекстної реклами, SEO оптимізації сайту, таргетингу, вирішить Ваше питання та перетягне на свою сторону Суд.

Отже, платнику податків, потрібно (відповідно до наведеного вище прикладу операції, укладеного договору про надання послуг з контекстної реклами, SEO оптимізації сайту, таргетингу) розкрити зміст послуги (наприклад, виведення сайту компанії в ТОП-10, застосування контекстної реклами та ремаркетингу, де вони були використані та мета їх використання, ринкова ціна на зазначені послуги, детальне визначення переліку наданих послуг, конкретизація суті таких робіт (послуг), способу їх виконання та витраченого часу, та інше).

Таким чином, платнику податків, щоб захистити свої інтереси у спорах з податковим органом щодо реальності господарських операцій, я б порадила мати в наявності правильно оформлені первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих господарських операцій, а також бути озброєним додатковими доказами, які б викривали економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету операції.